Фракція «Європейська Солідарність» у Верховній Раді ухвалила рішення про виключення зі своїх лав народного депутата Олексія Гончаренка. Про це партія повідомила у своєму Telegram-каналі. Причиною розриву стали ідеологічні розбіжності: публічні заяви нардепа щодо завершення війни та майбутньої архітектури безпеки України, за словами фракції, розійшлися з її позицією та засадами.
У заяві йдеться, що «ЄС» є демократичною силою, у якій завжди точилися дискусії й гострі суперечки. Але є різниця між обговоренням політичної тактики і розбіжностями щодо базових цінностей та стратегічного курсу держави. Такими незмінними принципами фракція називає сильну українську армію, українську мову, незалежну українську церкву та повноправне членство України в ЄС і НАТО. У партії наголосили: ці речі не можуть бути предметом торгу — ані всередині країни, ані тим більше на переговорах із Росією.
Що саме сказав Гончаренко — тут видання розходяться
Більшість видань — The Page, Dsnews, «Головне in UA», Zaxid.net, «Український Дощ», Громадське радіо, «Патріот Донбасу» — переказують лише загальне формулювання фракції про «ідеологічні розбіжності» щодо завершення війни, без конкретики, у чому саме полягала позиція Гончаренка. Вони цитують заяву партії майже без доповнень.
Натомість Kyiv Post додає деталь, якої немає в інших матеріалах: за даними видання, нардеп публічно говорив про необхідність компромісів із Кремлем для припинення війни, зокрема про можливі поступки щодо мови й церкви, а також про припинення українських ударів по російських нафтопереробних заводах. Саме ці заяви, на думку Kyiv Post, і стали приводом для розриву.
Громадське радіо, зі свого боку, додає контекст, якого немає в жодному іншому виданні: раніше в етері радіостанції заступник директора одного з аналітичних центрів Артем Бронжуков висловлював припущення, що заяви Гончаренка про шляхи завершення війни можуть бути пов’язані не лише з його політичними амбіціями, а й зі ширшою медійною кампанією, яка впливає на те, як українці сприймають російську агресію. Це єдине видання, яке згадує таку версію.
«Патріот Донбасу» формулює суть події по-своєму, звертаючи увагу на політичний підтекст: видання наголошує, що Гончаренко тепер «більше не є соратником» п’ятого президента України Петра Порошенка, тобто фактично виходить з команди, пов’язаної з лідером партії. Інші видання такого прямого звʼязку з Порошенком не проводять, обмежуючись назвою фракції.
Dsnews у заголовку формулює подію різкіше за інших — «вижене Гончаренка з фракції за заклики до миру з Росією», тоді як сам текст заяви партії такого прямого звинувачення в «закликах до миру з Росією» не містить: там ідеться про розбіжність позицій щодо «завершення війни та архітектури безпеки». The Page у заголовку вживає слово «вигнали» в лапках і описує ситуацію як конфлікт, хоча в тексті статті наводить ту саму заяву фракції, що і решта видань.
У всьому іншому видання збігаються: усі наводять однакові цитати із заяви «ЄС» про те, що компроміси можуть бути частиною шляху до миру, але незалежність України, її європейське майбутнє, національна ідентичність і право самостійно визначати систему безпеки — не предмет торгу. Усі видання також цитують фразу про те, що рішення не перекреслює роки спільної роботи, але партійна єдність не може бути формальністю, за якою приховуються принципово різні відповіді на питання про майбутнє держави.
Кілька видань — The Page, Dsnews, «Український Дощ» — наводять і другу частину заяви фракції, адресовану владі. «ЄС» наголошує, що відповідальність за переговорну позицію України зараз несе влада, яка має монобільшість і всю повноту повноважень. На думку партії, широка суспільна дискусія, яку викликали пропозиції Гончаренка, показала: влада має нарешті почати чесну розмову із суспільством про реалістичний шлях до припинення вогню та справедливого миру, бо «плани стійкості» й «декларації потужності» більше не дають відповідей на ці питання. Фракція додає, що готова до такої дискусії, але її вихідна позиція лишається незмінною.
Для пересічного читача ця новина — насамперед сигнал про те, що всередині опозиційної фракції немає єдності щодо того, як і на яких умовах може закінчитися війна. Розкол у «Європейській Солідарності» показує: тема завершення бойових дій і можливих компромісів усе частіше розводить політиків по різні боки навіть у межах однієї партії. На повсякденне життя людей це рішення прямо не впливає — ані тарифи, ані транспорт, ані безпека в містах від нього не змінюються. Але воно відображає ширшу тенденцію: будь-які публічні заяви про поступки Росії — щодо мови, церкви чи ударів по її території — стають гострим політичним випробуванням для тих, хто їх озвучує.
