Перше жовтня у Шевченківському районному суді Львова оголосили вирок у справі про вбивство мовознавиці, громадської діячки та колишньої народної депутатки Ірини Фаріон. В’ячеслава Зінченка, мешканця Дніпра, визнали винним і призначили йому довічне позбавлення волі. Колегія суддів у складі головуючого Петра Невойта та суддів Олександра Баєва і Павла Едера читала вирок майже п’ять годин. Суд також зобов’язав засудженого виплатити 5 млн грн моральної шкоди доньці Фаріон Софії Особі та покрити судові витрати — понад 600 тисяч гривень.
Нагадаємо обставини трагедії: увечері 19 липня 2024 року біля будинку на вулиці Масарика у Львові в Ірину Фаріон стріляли. Її госпіталізували, але того ж вечора вона померла. За кілька днів, 25 липня, у Дніпрі затримали тоді 18-річного Зінченка. Слідство тривало понад рік: правоохоронці провели, за різними даними, від 60 до понад 1500 допитів і до 92 експертиз, включно з балістичною та портретною.
Де версії видань не збігаються
Головна розбіжність — чи діяв Зінченко сам, чи виконував чиєсь замовлення. UA.NEWS, посилаючись на начальника кримінальної поліції Андрія Нєбитова, розповідає про докази причетності обвинуваченого до російських екстремістських груп: він нібито вивчав там конспірацію й навіть інструкції з виготовлення вибухівки, цікавився детонаторами. А от «Слідство.Інфо» наводить пряму позицію прокурора у справі Дмитра Петльованого: версії про замовне вбивство російськими спецслужбами перевіряли під час розслідування, але «обґрунтованого підтвердження і доказової бази» не знайшли. За словами прокурора, якби замовника встановили, кваліфікацію злочину сформулювали б інакше. Водночас те саме видання нагадує, що міністр внутрішніх справ Ігор Клименко після затримання Зінченка сам озвучував версію про замовлення від російських спецслужб, а російське неонацистське угруповання публічно заявляло, що вбивство — справа їхнього «соратника». «Слідство.Інфо» також пише, що Зінченко листувався з адміністратором одного з таких чатів, обговорюючи «нові цілі» й гроші. Отже, офіційна позиція прокуратури — обвинувачений діяв самостійно, хоча слід контактів з екстремістськими колами в матеріалах є.
Друга розбіжність — вік Зінченка на момент затримання. HSC.Lviv.ua і «Субота» прямо вказують: на момент арешту йому було 18 років, тоді як «Слідство.Інфо» називає його «20-річним» — очевидно, йдеться про вік уже під час оголошення вироку, більш ніж через рік після подій.
Розходяться видання і в тому, скільки слідчих дій провели. «Субота» пише про понад 60 експертиз і 1500 допитів, UA.NEWS — про 92 експертизи й також понад 1500 допитів. Цифра по допитах збігається, а от кількість експертиз різниться — можливо, йдеться про різні етапи слідства або уточнені дані вже на момент вироку.
У деталях самого злочину видання доповнюють одне одного без суперечностей. Радіо Свобода розповідає найдетальніше: Зінченко довго готувався, кілька разів змінював орендовані квартири у Львові, купив одяг для маскування і переодягався в ньому у лісопарку неподалік будинку Фаріон. Він стежив за її під’їздом, сидячи на лавці, був підписаний на телеграм-канал з її архівними відео й намагався потрапити в закриту групу з її особистими дописами. Ще в квітні 2024 року, за кілька місяців до вбивства, у нього вже був доступ до номера телефону Фаріон. UA.NEWS додає деталь, якої немає в інших матеріалах: у вилучених Telegram-повідомленнях Зінченко називав себе «санітаром суспільства». Те саме видання пише, що слідчі знайшли на лавці біля під’їзду його ДНК і запахові сліди, встановили факт купівлі переробленого пістолета й глушника, а також з’ясували, що він знищив сумку з речовими доказами. HSC.Lviv.ua уточнює технічну деталь — вистрілив Зінченко з відстані близько двох метрів, після чого втік із місця злочину.
Прокуратура Львівської області, на яку посилається HSC.Lviv.ua, наголосила, що злочин скоєно з мотивів національної нетерпимості та у зв’язку з виконанням Фаріон громадського обов’язку — тобто саме через її публічну діяльність на захист української мови. Цю ж кваліфікацію підтверджує і Радіо Свобода.
Щодо компенсації збігаються всі видання: Софія Особа вимагала 15 млн грн моральної шкоди, суд задовольнив позов частково — на 5 млн грн. Донька загиблої вже заявила, що ці кошти передасть 4-му батальйону «Сила Свобода» бригади Національної гвардії «Рубіж», де воював її чоловік Василь Особа. «Львівська мануфактура новин» додає деталь, якої немає в інших матеріалах: після оголошення вироку суддя зачитав догани адвокатам обвинуваченого за те, що вони, на думку суду, затягували процес — за даними Реальної газети, захист чотири рази безпідставно заявляв відводи.
Сам Зінченко своєї вини в суді не визнавав, уточнює «Субота». Під вартою він перебуває від моменту затримання в липні 2024 року і залишатиметься там, доки вирок не набере законної сили.
Рішення суду першої інстанції можна оскаржити протягом 30 днів у Львівському апеляційному суді — на це звертає увагу Радіо Свобода. Адвокатка захисту вже заявила про намір оскаржувати вирок, посилаючись на нібито фальсифікації під час слідства, хоча деталей цих звинувачень у матеріалах видань поки немає.
Для мешканців Львова ця історія означає, що найгучніша кримінальна справа останніх років у місті отримала вирок першої інстанції, але остаточної крапки ще немає — попереду апеляція, яка може тривати місяцями. Атмосфера напруги навколо резонансних судових процесів у місті, судячи з описів посиленої охорони й перекритих вулиць біля суду в день вироку, нікуди не зникає. А родина загиблої вже визначилася, куди підуть присуджені кошти — на підтримку військових.
